Наймиліша Мама птицею злетіла
Понад океаном , до своіх дітей.
Захистить, як чайка, дочок захотіла,
Пригорнути ніжно до своіх грудей!

Щоб чужий край ближчим видавався дітям,
Коли поруч з ними серденько горить!
Щоб змінити подих чузоземним вітрам,
Хоч за рідним краєм серденько болить!

Задивлялась в небо - не такі тут хмари!
Жоржин насадила своіх на весні!
Соняхів суцвіття дарували чари -
Рідний край все снивсь ій в кольоровім сні!

Гарно тут живеться, чути свою мову,
І у Божім храмі люди теж своі...
А що в серці було - не було відомо,
Невідомо було в серденьку іі!

Відійшла, злетіла у світи всевишні,
У молитві тихій на іі вустах.
Соняхи схилились і дозріли вишні,
У журливій пісні в небо знявся птах!