Така, як є. І що тут говорити?
Таку мене, напевно, Бог створив?
Усім на світі точно не вгодити...
Вершити, я нажаль, не вмію див.

Така, як є. Смиренна й непокірна...
Стихії всі в душі моїй сплелись...
Комусь, далека, а для когось - вірна...
Та все ж - звичайна , як мільйони лиць.

Така, як є! І не прошу любити...
Як є за що, - хай любить мене Бог...
Живу собі, як можуть тільки жити...
Й веду зі світом власний монолог!