Жінки України, як квіти калини:

І гарні,і ніжні, й тендітні вони.

Та швидко марніють вони на чужбині,

Бо гнуться, як гілки тієї ж калини

І годять сеньорам землячки мої.

Як тяжко, як важко ночами зітхають

(Бо тільки ночами додому ,,літають,,)

І мріють, і думають , й завжди чекають

Ту звістку із дому, що їх там кохають...

Кохають й чекають. Та хто знає кого там чекають

Чи маму, чи гроші котрі привезе.

Так швидко там дома до них привикають

А як там матуся, .....та як повезе.....

І жодна ( із тих,кого знаю) не скаже

Як тяжко, як важко, як ТУЖНООООО живе.

Живе в наймичках - дітям все відсилає

І каже: ,,все добре,, . не каже, що ЗЛЕ.

Жінки України, як гілки калини,

Живуть, пригинаясь, усюди і всім.

На скільки ж їх хватить? Задумайтесь нині,

Бо завтра запізно, мужі України.

Мужі України, мужі-депутати,

Пора вже, пора вже додому вертати

Жінок, матерів і сестер...вже й ДОЧОК....

Хай дома вже родять своїх діточок.

Бо дуже, задуже багато терплять.

Так можуть забути де діди їх сплять,

Так можуть забути землицю мою...............

Майбутнє Вкраїни врятуйте   ––––  М О Л Ю!